(із школи)

1. n

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта

3) виучка, досвід

4) заняття, уроки (в школі)

5) збірн. школярі, учні

6) клас, класна кімната; шкільна аудиторія

7) напрям, школа

8) інститут; науково-дослідний інститут

9) академія (у стародавній Греції і стародавньому Римі)

10) факультет університету

11) іст. приміщення факультету, лекційний зал

12) pl екзамени на науковий ступінь

13) муз. навчально-методичний посібник; школа (гри)

14) іст. когорта (рота) імператорської гвардії

15) косяк риби

16) натовп, збіговисько

17) велика кількість, сила-силенна

18) зграя

2. v

1) дисциплінувати, стримувати; приборкувати

2) привчати (до чогось); тренувати; виховувати; дресирувати

3) посилати до школи; давати освіту

4) навчатися у школі; здобувати освіту

5) викладати у школі

6) збиратися косяком (про рибу); іти косяком

* * *

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта; виучка, досвід

3) заняття, уроки ( у школі)

4) учні школи, школярі

5) клас, класна кімната, шкільна аудиторія

6) напрямок

7) інститут, коледж; академія

8) факультет університету, відділення

9) pl іспити ( на вчений ступінь)

10) мyз. навчально-методичний посібник, школа

11) icт. когорта або рота імператорської гвардії

1) приборкувати, дисциплінувати

2) привчати; тренувати; виховувати; дресирувати

3) icт. посилати до школи; давати освіту; учитися в школі; отримувати освіту

1) косяк, зграя ( риб)

2) icт. натовп, збіговисько; велика кількість, маса

1. n

1) поет; парнасець

2) ент. метелик-аполлон

2. adj

1) поетичний; парнаський

2) що належить до парнаської школи поетів

* * *

1) піднес. поет; один з представників парнасської школи поетів, парнасець

2) eнт. метелик-аполлон

1) піднес. поетичний

2) парнасський

3) який належить до парнасської школи поетів

1. n

1) добровільна праця; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності

3) соло на органі (в церковній службі)

4) довільна програма (на змаганні); номер за вибором виконавця

5) експромт, імпровізація

6) факультативний екзамен

2. adj

1) добровільний, добровольчий

2) що має свободу волі; що користується свободою вибору

3) свідомий, навмисний, умисний

4) довільний

5) що підтримує принцип добровільності (служби в армії)

6) що обстоює принцип відокремлення церкви і школи від держави

7) неоплачуваний, безоплатний (про працю); громадський, добровільний; благодійний

8) що утримується на добровільні внески (на приватні кошти)

9) стихійний, спонтанний; що виникає несподівано

10) що бажає (готовий) (щось зробити)

11) дикорослий

* * *

1) добровільна робота; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності [див. voluntaryism ]

3) соло на органі (до, під ч.ас або після церковної служби)

4) вільна програма ( на змаганнях); номер за вибором виконавця; експромт, імпровізація

5) факультативний екзамен

6) = volunteer 1

1) добровільний; voluntary confession добровільне зізнання; voluntary contributions добровільні внески; voluntary enlistment військ. добровільне зарахування на воєнну службу; voluntary jurisdiction юр. добровільна підсудність; voluntary settlement юр. полюбовна згода

2) маючий свободу волі; той, що користується свободою вибору; man is a voluntary agent людина має свободу волі; he was а voluntary agent in the matter в цьому питанні він діяв за власною волею; he was not a voluntary agent у нього не було вибору

3) свідомий, навмисний; voluntary manslaughter навмисне вбивство; voluntary discipline свідома дисципліна

4) спец. довільний; voluntary movement фізіол. довільний рух; voluntary muscle анат. м’яз, що довільно скорочується; voluntary exercises спорт, довільні вправи

5) неоплачуваний, безоплатний ( про працю); суспільний, добровільний; благодійний; voluntary worker людина, що виконує роботу без оплати; суспільний робітник; voluntary assistants /helpers/громадські представники, добровільні помічники (в школі, лікарні); voluntary society суспільна або благодійна організація; добровільне суспільство; юр. безплатно; без зустрічного задоволення; voluntary conveyance передача прав без зустрічного задоволення; voluntary grantee особа, якій безплатно передається право на що-небудь

6) що утримується на благодійні внески, на приватні кошти; voluntary schools [hospitals] школи [лікарні], що утримуються на кошти приватної благодійності; churches церкви, відділені від держави на кошти віруючих

7) стихійний, спонтанний; невимушений

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта; виучка, досвід

3) заняття, уроки ( у школі)

4) учні школи, школярі

5) клас, класна кімната, шкільна аудиторія

6) напрямок

7) інститут, коледж; академія

8) факультет університету, відділення

9) pl іспити ( на вчений ступінь)

10) мyз. навчально-методичний посібник, школа

11) icт. когорта або рота імператорської гвардії

1) приборкувати, дисциплінувати

2) привчати; тренувати; виховувати; дресирувати

3) icт. посилати до школи; давати освіту; учитися в школі; отримувати освіту

1) косяк, зграя ( риб)

2) icт. натовп, збіговисько; велика кількість, маса

Грушевський, Михайло Сергійович (1866, Холм, нині Польща-1934, м.Кисловодськ, похований на Байковому цвинтарі у Києві) - укр. історик, громадсько-політичний і державний діяч, організатор укр. науки. Закінчив історико-філософський ф-т Київського ун-ту (1890). Учень Антоновича. Від 1894 р. - магістр і проф. Львівського ун-ту. Голова НТШ (1897-1914). Співзасновник (із Франком) і редактор "Літературно-Наукового Вісника" (1898). Від 1897 р. пише й потомно видає монументальну "Історію України-Руси"(т. 1-Х, ч. 1, Львів, 1898; Київ, 1936) та більш популярні курси укр. історії: "Нариси історії українського народу" (1904), "Коротку історію України" (1910), "Ілюстровану історію України" (1911). Кабінетний вчений, але й політик: не тільки вивчав, а й творив історію. Співзасновник і заступник голови Укр. національно-демократичної партії (1899). З початком Першої світової війни переслідувався як "мазепинець" і "австрофіл": зазнав арешту (1914), у 1915 р. - заслання (Симбірськ, Казань, Москва). З падінням царизму - голова Укр. Центральної Ради, чільний ідеолог та архітектор її політики - курсу на автономічний федералізм, а зрештою (IV Універсал) - і на державну незалежність УНР та розбудову "народної республіки, яка б дбала про інтереси трудящих мас". Суспільно-політичні погляди цього періоду викладені у брошурах "Хто такі українці і чого вони хочуть", "На порозі нової України" та ін. Від березня 1919 р. перебував в еміграції. Заснував Укр. соціологічний ін-т (1919, Прага, пізніше Відень). Відхилив запрошення на роботу від ун-тів Європи і США і в 1924 р. повернувся в Україну. Активно займався розбудовою науково-дослідних установ ВУАН. З 1929 р. - акад. АН СРСР. Після арешту в 1931 р. був звільнений, але наприкінці 30-х рр. оголошений "заклятим ворогом народу". Г. - чільний представник новітньої укр. історіографії: автор першого цілісного історіографічного викладу минулого (до серед. XVII ст.) укр. народу - наукової бази його національної ідеології. Як історик народницької школи вважав, що народ - це "єдиний герой історії". Саме він (а не еліта, з її готовністю до асиміляції із завойовниками) пов'язує історичні періоди "в одну цілісність". Народницькі погляди Г. еволюціонували від романтичного народництва - через "позитивне" (живлене франко-англ. позитивізмом) - до народництва, опертого на соціологію Дюркгейма та його школи. Г. послідовно обґрунтовував ідею самостійності укр. народу, окремішності його історичних та мовних витоків. Його вплив на укр. історичну свідомість базується: 1) на чіткому розмежуванні "українсько-руської" та "великоруської" народностей, як двох коренів двох різних історій - від Київської держави, з одного боку, та Володимиро-Московської - з другого; 2) на доведенні тяглості укр. історичного поступу від великодержавного середньовічного Києва (через Галицько-Волинську, Литовсько-Руську та Козацьку держави) до сучасності; 3) на обґрунтуванні неперервності історії укр. народу, всупереч перервності його державності. У висвітленні історичного процесу вважав себе "істориком-соціологом". Зрештою дійшов висновку про визначальність в історії ''конкуренції індивідуалістичних і колективістичних тенденцій" та необхідності й бажаності повороту до суспільства соціалістичного гатунку. У питанні про автономізм/федералізм був переконаним федералістом: в 1909 р. писав про Чорноморсько-Балтійську федерацію українців, білорусів, литовців на чолі з Україною, в 1918 р. - про "федерацію світову", в 1920 р. - про Сполучені Штати України (про федерацію "фактичних республіканських громад"). Г. - фундатор львівської і київської школи істориків.

[br]

Осн. тв.: "Визволення Росії і українське питання / Статті і зауваження" (1907); "3 політичного життя Старої України / Розвідки, статті, промови" (1917); "Початки громадянства (генетична соціологія)" (1921); "Історія української літератури". В 6 т. (1923 - 1925); "З історії релігійної думки на Україні" (1925); "Історія України-Руси". В 11 т., 12 кн. (1991 - 1998); "Щоденник (1888 - 1894 рр.)" (1997); "Листування Михайла Грушевського" (1997).

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ - загальнонаціональний інтелектуальний центр, перший вищий навчальний заклад, де впродовж двох сторіч формувалася церковна та світська укр. еліта; наукова інституція, що об'єднувала тогочасний учений світ України і водночас осередок мистецтв, що притягував до себе діячів культури. Заснована 1632 р. як Києво-Могилянський колегіум (на базі злиття Київської братської школи та Лаврської школи) з ініціативи Київського митрополита Петра Могили. 1658 р., відповідно до Гадяцької угоди між Україною і Польщею, колегіум набув статусу академії. Цей статус 1670 р. було підтверджено польськ. королем Корибутом Вишневецьким і 1701 р. - рос. царем Петром І. КМА існувала до 1817 р. Значення КМА для подальшого духовного розвитку України полягає насамперед у здійсненні її інтелектуальними силами важливого за своїми наслідками культурного синтезу, метою якого було включення в українізовану греко-слов'янську духовну систему переосмислених надбань західної вченості і входжень України в європейський інтелектуальний процес як самобутньої культурної одиниці. Діяльність КМА спричинилася до зміни способу філософування в Україні (традиційне тяжіння до містичного споглядання змінилося переважною орієнтацією на схоластичний і новітній раціоналізм), до відокремлення філософії від релігії, до утвердження розуміння філософії як окремої системи теоретичних знань, що складається з раціональної, натуральної і моральної філософії Ф. ілософія КМА стала підґрунтям доби укр. бароко. Її можна було б визначити як укр. версію схоластики барокової доби, яка органічно поєднала характерні для укр. традиції ідеї з філософським змістом; синтезувала ідеї, що становили підґрунтя духовної творчості попередніх епох, з філософськими здобутками латинського Заходу, вписала в цю систему елементи таких різних філософських і світоглядних станів, як Ренесанс, Реформація, раннє Просвітництво; поряд з властивою цій філософії ретроспективністю й традиціоналізмом уможливила пошук шляхів включення елементів новітньої філософії, а також започаткувала формування ідей наукового знання. До сфери наукових інтересів вчених-могилянців входила антична спадщина (Платан, Аристотель, Плутарх, Сенека, Цицерон, Псевдо-Тален, Діоген Лаертський, Боецій), патристика (Августин, Климент Александрійський, Ориген, Діонісій Ареопагіт, Максим Сповідник, Василій Великий, Григорій Ниський, Григорій Назіанзин та ін.), схоластика (Петро Ломбардський, Тома Аквінський, Бонавентура, Альберт Великий, Туго Сент-Вікторський, Абеляр, Дуне Скот, оккамісти XIV ст., Раймунд Лумій, Авіценна, Аверроес, Суарес, Братиславський та ін.). З представників новітньої філософії в академії вивчали Мак'явеллі, Кардано, Галілея, Тихо де Браге, Коперника, Декарта, Ляйбніца, Вольфа, Баумайстера, Ліпсія, Греція, Спінозу, Гассенді, Ф. Бекона. Домінуюча в укр. думці неоплатонівська традиція (з характерною для неї етико-релігійною інтерпретацією смислів буття) від поч. XVII ст. доповнюється теоретично викінченою системою аристотелізму. Особливості рецепції західної філософії в лекційних курсах викладачів КМА відстежуються у доборі й інтерпретації ними філософських ідей західних мислителів, у їх тяжінні до тих філософів, які у своїх вченнях поряд з натурфілософськими питаннями чільне місце відводили з'ясуванню проблем метафізики, схилялися до концептуалізму як більш поміркованого варіанту західної середньовічної реалістичної традиції. У XVII ст. філософія КМА забезпечила належний розумовий вишкіл і повагу до теоретичної думки, підготувавши ґрунт до осмислення і подальшого розвитку (хоч і в схоластичному оформленні) новітньої філософії в Україні. Починаючи від XVIII ст. вчені-могилянці включають у свої курси системний виклад основних положень античних атомістів, а також ідей Гассенді й Ф. Бекона (хоч і дають їм негативну оцінку). Неабияку схильність вони виявляють до філософських ідей Декарта й Ляйбніца. Останні засвоювалися переважно з поширених тоді в Україні творів популяризатора й систематизатора вчення Ляйбніца Вольфа та через підручник представника вольфіанської школи Баумайстера. Не менш популярним був у КМА підручник професора Сорбонни Пурхоція, відомого як радикального послідовника Декарта. В КМА найбільш послідовним прихильником картезіанської системи був Щербацький. У дусі духовних тенденцій епохи бароко вчені-могилянці поряд з питаннями теології велику увагу приділяли логіко-гносеологічній і натурфілософській проблематиці. В галузі етики найбільша увага зосереджувалася на проблемах взаємозв'язку волі і розуму, самопізнання, сенсу життя та вибору шляху досягнення щастя. Сенс життя вбачався у творчій праці, спрямованій на власне й громадське добро, а досягнення щастя розглядалось як компромісне поєднання задоволень тілесних та духовних потреб людини. До останніх належав також пошук пізнання істини, себто природи і Бога. Проблему взаємозв'язку волі і розуму могилянці розв'язували, спираючись на концепцію етичного інтелектуалізму, що утверджувала пріоритет розуму над волею, його моральний вплив на волю (через надання останній різних варіантів вибору між добром і злом). КМА увійшла в історію розвитку філософії в Україні також завдяки такій яскравій постаті, як видатний укр. філософ Сковорода, який тут навчався у роки 1734 - 1735 та 1744 - 1745. У галузі політико-правової думки чільні представники і вихованці академії - Петро Могила, Сильвестр Косов, Йосиф Тризна, Мілетій Дзик, Варлаам Ясиневський, Пилип Орлик - зробили помітний внесок у розвиток державотворчих ідей. Це стосується розмірковувань Петра Могили про роль церкви в державі, про необхідність утвердження в Україні влади сильного православного володаря, "філософа на троні"; спроб в академічних інтелектуальних колах обґрунтувати божественне право Богдана Хмельницького з метою розв'язання проблеми легітимності гетьманської влади в Україні; статей "Конституції" Пилипа Орлика та політико-правових ідей його ж меморіалу під назвою "Вивід прав України". Група вчених-могилянців, що працювала на терені Росії (Прокопович, Яворський та ін.), узагальнювала і розвивала досвід рос. політичних традицій. Так, Прокопович створив рос. просвітницько-абсолютистську версію теорії природного права й суспільного договору, а Яворський та Лопатин обґрунтували концепцію розмежування світської і церковної влад, обстоювали автономію церкви.

КІНІКИ (кінічна школа) - найвпливовіша (не рахуючи Академії) з сократичних шкіл, що виникла на початку IV ст. до н. е. Школа отримала назву кінічної або від грецьк. слова "пес", або від назви гімнасію "Кіносарг", де навчав Антисфен - засновник школи та учень Сократа. Інші представники кінічної школи - Кратет, Метрокл, Меланіпп, Біон, Керкид, Діон Хрисостомтаін. Найвидатніша постать і уособлення кінізму - Діоген Синопський. Як ідейна течія кінізм проіснував до кінця античного світу, що засвідчує на поч. V ст, н. е. Августин. К. відкидали значення теоретичної думки, визнаючи лише практичну філософію, яка задовольняє потреби людського життя. Зайве порушувати питання про сутність речей. Усе слід сприймати таким, яким воно є у безпосередній даності досвіду. Це означає знати речі у їх власному змісті, без того, що додає абстрактне мислення і людське встановлення. Головний принцип кінічного вчення - жити у відповідності до вимог природи, нехтуючи вимогами соціальності як хибними та ілюзорними. Всі життєві зусилля спрямовуються максимою "ні в чому не мати потреби". Звідси випливає відмова від цінностей і принад, що володіють людиною у суспільстві, а також ідеал самовладання, силою якого людина підпорядковує власне прагнення до насолоди. Найперше благо людини - це свобода, яка досягається через "слідування природі", вимоги якої засвідчує неупереджений розум. Зразком для наслідування в кінізмі став Геракл, антигероєм - Александр Македонський. К. створили перше філософське обґрунтування "практики спрощення", тобто відмови від культурних надбань в ім'я позакультурних (висхідних, природних) засад життя. Унаочненням кінічної позиції стала поведінка представників школи, передусім Діогена, відомого асоціальним способом життя і багатьма вчинками, в яких безкомпромісно і відважно відкидалися всі культурні умовності. Через це ще в античності існувала суперечка, як слід розуміти кінізм: як філософську позицію чи просто як особливий спосіб життя? Кінічне вчення справило значний вплив на формування християнської етики, зокрема на Тертуліана.

1) ( керівник) director, manager; principal head, principal, headmaster, headmistress ( школи); producer мист.

2) військ. director

3) тех. ( антени) director

4) іст. director, member of the Directory

1) посвідка, посвідчення, свідоцтво; сертифікат

2) амер. свідоцтво про закінчення школи (курсів); атестат

3) акт

1) засвідчувати, посвідчувати

2) видавати посвідчення (атестат)

3) юр. (письмово) підтверджувати (якесь) право

* * *

1) посвідчення, свідоцтво; сертифікат

2) паспорт ( обладнання)

3) свідоцтво про закінчення школи або курсів; атестат

4) cпeц. акт

1) засвідчувати, свідчити; ( письмово) засвідчувати, завіряти

2) видавати свідоцтво, посвідчення, атестат

3) юp. ( письмово) підтверджувати ( яке-небудь) право

4) атестовувати ( продукцію)

1. n

цинік

2. adj

цинічний

* * *

1) цинік

2) icт. ( Cynic) кінік, представник філософської школи кініків

1) = cynical

2) icт. ( Cynic) кінічний, який відноситься до філософської школи кініків

1) учень, послідовник; представник (певної школи); прихильник, прибічник

2) рел. апостол

3) християнин

4) звич. pl амер. баптисти

* * *

1) учень, послідовник; представник ( певної школи); прибічник

2) peл. апостол; християнин

3) pl; aмep. баптисти

1. n

1) крапля

2) pl мед. краплі

3) крапелька, ковток, крихітка

4) ковток спиртного

5) драже; льодяник

6) сережка

7) падіння, зниження; спад; спуск

8) ав. розкидання (скидання) з літака (листівок тощо)

9) висота; глибина падіння (занурення)

10) пластинка, що закриває замкову щілину

11) проріз, щілина

12) тех. перепад (тиску)

2. v

1) крапати, стікати краплями; випускати по краплі

2) падати, випадати; вивалюватися

3) упускати, губити

4) звалювати, збивати

5) помирати

6) спадати, стихати; скорочуватися

7) знижувати (ся), понижувати (ся)

8) опускати, понурювати

9) посилати

10) спорт. забивати (м'яч)

11) кінчати, припиняти; кидати (звичку)

12) залишати, кидати (когось)

13) пропускати

14) виключати (із списків, школи); звільняти, усувати

15) розм. розтрачувати, розтринькувати (гроші)

16) програвати (у змаганні)

17) кинути, промовити (слово тощо)

18) спустити (петлю — у плетінні)

19) випорожнюватися (про тварину)

20) телитися; жеребитися; пороситися; котитися; приводити (дитинчат)

21) підвозити; висаджувати (когось)

22) зайти, заглянути (кудись)

* * *

1) крапля; сльозинка; крапля крові; крапелька поту

2) крапля, крапелька; трошки; ковток; ковток спиртного

3) pl; мeд. краплі

4) драже; льодяник

5) сережка; підвіска; висулька; apxiт. орнаментна прикраса у вигляді підвіски

6) падіння, зниження ( цін); спад

7) спад ( гімнастика)

8) aв. розкидання, скидання з літака ( листівок); скидання на парашуті (боєприпасів, продовольства); десант

9) відстань зверху вниз, висота; обрив; глибина падіння або занурення

10) миcт. опускна завіса

11) підставка, що опускається ( шибениці)

12) падаючий пристрій, падаючі дверцята, трап

13) пластинка, що закриває замкову щілину

14) проріз, щілина (для грошей, листів)

15) = drop-kick; = drop-shot

16) тex. перепад ( тиску); падіння ( потенціалу)

17) результат пошуку, видача ( в інформаційно-пошуковій системі)

18) cл. схованка ( для передачі шпигунської інформації)

19) aмep.; cл. круглий сирота; безпритульний

1) капати; стікати краплями; капати, випускати по краплі

2) падати, випадати; вивалюватися; упускати, випускати (книгу, гаманець)

3) кидати ( якір), скидати ( бомби); спускати ( шлюпку); спускати або скидати на парашуті

4) падати, опускатися; валити, звалювати; збивати

5) умирати (тж. drop oft)

6) падати, знижуватися, понижуватися; спадати, скорочуватися, стихати; знижувати, понижувати; іти ( круто) вниз; падати з певної висоти; мop. занурюватися вертикально

7) опускатися; опускати ( очі); мaт. опускати ( перпендикуляр)

8) посилати ( записку); cпopт. посилати, забивати ( м'яч)

9) ( часто drop down) спускатися, іти вниз за течією; спускати за течією

10) відступати назад ( часто drop behind); залишати позаду, обганяти ( часто drop behind); cпopт. передавати назад

11) кінчатися, закінчуватися, підходити до кінця; припинятися; кінчати, закінчувати, припиняти; залишати, кидати; розпускати, ліквідувати ( команду)

12) опускати, пропускати

13) виключати (зі списків, зі школи); звільняти, відстороняти

14) втрачати, розтрачувати, спускати ( гроші); програвати, зазнавати поразки ( на змаганнях)

15) промовити, зауважити; бути сказаним, зауваженим ким-небудь

16) скидати ( карту)

17) спустити (петлю- у в'язанні, плетінні)

18) народжувати; телитися, жеребитися, пороситися, котитися; народитися ( про тварину)

19) випорожнятися ( про тварину)

20) cл. ковтати, заковтувати ( наркотик)

1) орел

2) монета із зображенням орла

3) амер., заст. золота монета в 10 доларів

4) (E.) астр. Орел (сузір'я)

5) амер., військ., розм. курсант льотної школи

* * *

1) зooл. орел

2) орел, символічне зображення орла (на гербах, прапорах); стара американська золота монета в 10 доларів

3) орел (герб, емблема США); емблема (звання) полковника

4) acтp. (Eagle) Орел ( сузір'я)

5) aмep.; вiйcьк.; жapг. курсант літної школи

1) церк. відлучати (від церкви)

2) перен. вигнати (із школи тощо)

* * *

1) вигнання; виключення (із школи тощо); звільнення

2) юр. заслання, висилка

3) тех. видування

4) вихлоп, випуск

5) мед. виштовхування

* * *

1) вигнання; відрахування, виключення (зі школи, клубу); звільнення ( за провину)

2) юp. вигнання; висилка

3) тих. видувка; вихлоп, випуск; виштовхування, викидання; вистрілювання

4) мeд. зганяння ( плода), виштовхування